Живу в аварійному будинку, сама виховую онуку Богдану.
Насилу пережили цей рік. Одинадцять місяців ми сиділи без хліба, думали з Богданою, що помремо. Добре, що сестра живе в Запоріжжі – то 100 гривень надішле, то 50. Хоч хліб купити можна. Звичайні продукти для нас вже давно стали делікатесами.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.