Я пенсіонерка. З самого початку і до сих пір зі Снігурівки не виїжджала. Пережила все, що тут робилося.

Я пішла в АТБ скуплятися, а там були черги кілометрові. Але я чомусь не зрозуміла, що це війна. Мені люди в АТБ сказали. 

Я залишилася без вікон, без дверей - все вибило. Ні світла, ні води, ні зв’язку - нічого не було. Важко було з їжею: ринки не працювали, магазини також. Потім почали люди в Херсон їздити, щось купляли.

Війна шокувала, вона і до цих пір не дає нам спокою. Обстрілювали нас, ракети летіли, вибухи були. Дуже було страшно, здоров’я угробили. І лікувалися, і все на світі.

Я до цих пір відходжу від того останнього разу, що ракети були. Не хочу нічого і говорити, бо це жах – те, що ми пережили.

Я вже не сплю вдома. Боюсь кожного шороху, бо дім недалеко від адміністрації, а її обстріляли.