Я працювала медсестрою і мешкала в Луганській області, у місті Кремінна. Через два тижні після початку війни у місті стало гучно. Було страшно і незрозуміло, що відбувається. 

Не було світла, газу, хліба. Щоб врятуватися, я виїхала спочатку до Львова, потім у Польщу. Зараз живу в Київській області. 

Найбільше мене шокували обстріли і вибухи, які я чула постійно. Евакуація була важкою: я їхала потягом, який потрапив під обстріл. Цього я ніколи не забуду. 

Я втратила рідних. Є родичі, які залишилися на окупованій території, і ми не знаємо, що з ними.

Всі війни закінчуються, і я сподіваюся, що все буде добре.