Людмила Дмитрівна багато що пережила під час війни. Снарядами побило дах та вікна її будинку. Страшно було – коли снаряди вибухали на городі. Ховалися у погребі від обстрілів, доводилося там цілу зиму жити. «Такі обстріли, на будинок падали, вибухали, що й слух втрачали, та не дай Боже, пам'ятати це», хоче забути ці події Людмила Дмитрівна і щоб життя налагодилося.