У перший день війни я був на роботі та почув вибухи. У мене є сім’я. Коли почалися обстріли, рідні виїхали до Дніпра, а я залишився вдома. Не міг поїхати — тут моя робота, та й усе життя пройшло на цій землі.

Обстріли тривають і зараз. Я вже навчився швидко реагувати й не панікувати. Бувало, не було води та продуктів у магазинах.

У мене є власне господарство, тож я автономний у питанні забезпечення. Також Фонди допомагали продуктами.

Я продовжую працювати, тримаюся, як можу. Вірю, що настане день, коли сім’я повернеться, і ми знову будемо всі разом у спокої.