Війна застала мене в Запоріжжі. У перший день я збиралася на роботу, але раптом почула новини. Повідомили про початок повномасштабного вторгнення. Було важко повірити, що це відбувається насправді.

Я не виїжджала. Залишилась удома. Згодом народила дитину. У найстрашніші моменти поруч зі мною був чоловік. Його підтримка і зараз рятує і дає сили жити далі.

Обстріли тривають і досі. Найбільше шокує, скільки людей загинуло. Особливо після того, як дізналися про Бучу та Ірпінь. Здавалося, що війна швидко закінчиться, але час іде, а мир усе ще не настав.

Я продовжую вірити, що настане день, коли буде тиша. Нікуди не хочу виїжджати з рідного міста.