Я жила в Каховському районі. У перший день війни прокинулась від вибухів. Я дуже злякалась, мої діти плакали. Три місяці ми прожили вдома. Я виходила тільки за хлібом. Було дуже важко. 

Окупанти були скрізь, наставляли на людей автомати, постійно принижували. Я була шокована, що росіяни відчувають себе господарями. 

Обстріли тривали постійно, я боялась за життя дітей. Потім вирішила виїжджати. Переїзд мені дався дуже тяжко. Не знала, куди їхати. З дітьми мені допомогли евакуюватись волонтери. Ми доїхали до Запоріжжя. Тут також тривають обстріли, але далі поки їхати я не збираюсь. Дуже хочу, аби закінчилась війна. Дуже скучила за своїми рідними людьми, які зараз далеко.