Мені 77 років. Обстріли пережила тут, у Слов’янську, нікуди не виїжджала. Страшно було. 

Світло відключали. І в підвалах ми ховалися. Страшно було, як снаряди через будинки літали. Та, слава Богу, ми живі.

Дякувати Фонду Ріната Ахметова, нам давали їжу. Ліки купляла за свої гроші, я діабетик. А з продуктами не було проблем.

Мрію, щоб швидше закінчилася війна, щоб настав мир на землі та був мир у наших душах, серцях, головах. Щоб мої онуки жили в мирі й щоб усі мої рідні, та й взагалі, усі люди, були живі та здорові.