Я жила в Бахмуті. Ніколи не думала, що місто перетвориться колись на руїни. У перший день війни злякалась за синів. Вони вже тоді служили. Ми з чоловіком залишались вдома.

Магазини закривались, не працювали аптеки. На заправках не було пального,  а потрібно було виїжджати. 

Обстріли були постійно, тому ми вирішили все ж таки евакуюватись. На старості я залишилась без нічого. Все нажите було в Бахмуті. 

Зараз я чекаю тільки миру. Хочу, щоб закінчилась війна, а мої сини повернулись додому.