Я думала, що все швидко закінчиться. Війна затягнулась, і мені довелось бігати по підвалах. Було страшно, адже обстріл міг початись щохвилини. 

У селі не було продуктів, світла та води. Я набирала воду в колодязі, також ходила по сусідах просила. Все зруйнували російські ракети.

Коли прилетіло до сусідів, у мене посипались вікна. Я злякалась за дитину і відразу виїхала. 

Я взяла документи, стрибнула в машину та виїхала. Зараз живу у Запоріжжі, бо тут мої рідні. Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, бо зараз немає ніяких перспектив. Нам всім потрібен мир,  щоб рухатись далі та розвиватись.