Мені 78 років. Жила у Білій Криниці, а зараз у зв'язку з війною переїхала в Кривий Ріг. Мешкаємо тут на квартирі.

Коли почали стріляти, ми ховалися в підвал. У нас ні світла, ні води не стало. Ліків теж не було, тому що на початку війни в аптеках усе порозбирали. Нам возили хліб, але черги такі були!

Потім уже об'явили, що за 72 години треба евакуюватися, тому що почалися сильні обстріли. Ми злякалися, тому й поїхали у Кривий Ріг. Зареєструвалися тут. Дякувати людям, що допомогли, прийняли нас на квартиру. 

Нашу Білу Криницю майже всю розгромили. У нас і вікна повилітали з рамами, і дах пошкоджений, і снаряд у нашому дворі впав - метри два яма.

Зараз усім людям тяжко. Дякувати Богу, що нам допомагають і гуманітарку дають. Ми дуже хочемо, щоб закінчилася війна. Вдячні всім солдатам нашим, які відважно воюють і захищають нас. 

Ми вірили, що це швидше станеться, але щось ніяк. Може, до кінця року закінчиться. Віримо в нашу перемогу, а як усе буде – ми ж не знаємо.