«Новину, що в нас почалася війна, ми почули по телевізору»

Батьків уже немає, чоловік також помер чотири роки тому. У мене є донька та онуки, але вони живуть окремо.

Коли почалася війна, я вже не працювала, маю другу групу [інвалідності], я ліквідатор аварії на ЧАЕС. Новину, що в нас почалася війна, ми почули по телевізору.

Наш будинок, дякувати Богу, не постраждав, досі стоїть. Ще коли я жила в Донецьку, доводилося три рази ховатися від обстрілів. Я мешкала у Калінінському районі, біля обласної дитячої лікарні. Декілька разів було дуже страшно. У нас мало не вилетіли вікна, коли снаряди потрапили до Палацу культури імені Жовтневої революції.

Тоді обірвалася вся тролейбусна лінія та впала на машини, живцем згоріли люди. Ми були свідками цього. Коли стався вибух у районі мотелю, ми не знали куди тікати. Було дуже тяжко, бо автобуси перестали ходити. Півроку ми сиділи без грошей, доки оформляли документи.

Дякую Фонду Ріната Ахметова за те, що нам допомагав. Ми тоді були в Донецьку, і у вересні [2014] нам перестали виплачувати пенсію. Ми отримували від Фонду пайки, продуктові набори, і це рятувало нас. Вони нас дуже підтримали у скрутну хвилину.

У Донецьку залишилися свати, якби відкрили блокпости, я поїхала б туди. Хотілося б, щоб усе було, як раніше, сіли у Кураховому, а за 50 хвилин уже у Донецьку. Хочеться, щоби все налагодилося і відкрили дорогу.