Чорноволик Лілія, учениця 11 класу Комунального закладу "Вінницький ліцей №12"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Штурма Світлана Іванівна

Моя Україна майбутнього

Та зимова ніч 24 лютого 2022 року, коли ворог підступно почав бомбити наші села й міста, розділила моє життя на «до» та «після».  Я розумію, що війна почалася набагато раніше, але то було десь там, далеко, і  тому сприймалося зовсім по-іншому. Тільки тепер ми збагнули глибину значення слів «Війна» і «Мир», різницю між ними. Нам не раз доводилося чути їх, але мало хто думав, про що йдеться. Війна несе смерть, горе, сльози, насилля, руйнування.

У слові мир всього три літери, а скільки вміщує це поняття. Тут жага до життя, щось світле, сонячне, що збудовує, а не знищує. Почувши це слово, одразу малюєш в уяві весну, дитячий сміх, дзвінкий спів птахів, веселка в небі, білі голуби, символ миру.

Розумію, для того, щоб настав мир, потрібна копітка праця кожного українця, не тільки військових, які безстрашно, ціною власного життя боронять нашу державу, а й кожного пересічного громадянина нашої країни. Упевнена, що незабаром скінчиться війна, звичайно, перемогою України. І буде післявоєнна відбудова, нові надії, нові перспективи, мир і щастя. Нам допомагатимуть інші держави інвестиціями, робочою силою, але й самі маємо для цього щось зробити.

Війна нас усіх згуртувала, навчила приходити один одному на допомогу. Увесь світ захоплюється сміливістю, витримкою, згуртованістю і рішучістю українців, а коли ми відбудуємо нашу державу, зробимо її країною мрій.

Щоб якісно все відбудувати, нам потрібно багато коштів. Керівництво нашої держави уже працює над цим: створено багато фондів, спеціальних платформ, куди люди зі всього світу надсилають кошти. Архітектори працюють над проєктами  відбудови українських міст, щоб вони стали ще прекраснішими й комфортнішими. Також потрібно буде змусити державу-терористку виплачувати репарації, адже вона мають відшкодувати все, що зруйновано. Багато країн світу вже «заморозили» їх банківські рахунки й готові передати кошти на відбудову України.

А зараз ми повинні робити все, щоб здобути перемогу. І не потрібно сподіватися, що хтось прийде, все змінить і подарує шматочок такого бажаного й привабливого щастя. Ніколи щастя ще само не падало з неба – шлях до нього важкий і тернистий. А наше завдання – йти цим шляхом і бути людьми, здатними пожертвувати чимось сьогодні заради кращого завтра.

Я впевнена, що ми відбудуємо нашу країну, зробимо її кращою. У той день, коли настане перемога, я буду довго плакати. А потім ми всією родиною поїдемо мандрувати Україною, милуватися її мальовничими просторами, слухати цікаві історії, дізнаватися традицій, аби розказати про них усьому світові.