Василь Дмитрович жив із сім'єю сина. Коли почалася війна, вони одразу поїхали, він, випробувавши весь тягар війни, теж вирішив поїхати. «Найбільші труднощі – це моральні, ми не готові були пережити ці страхіття війни: літали ракети, сидів у підвалі…». Чоловік розповідає, коли виїхав, держава поставилася на найвищому рівні, оформили довідку переселенця, дали житло, годували. Василь покинув свій будинок, залишивши все, що нажив за все життя, якщо все розбомблять, не знає, що робити, але вірить: «Перемога буде за нами, та обставини тихенько налагодяться!»
.png "Імена")
