Чорна Катерина, учениця 11 класу Українського ліцею Коблівської ОТГ

Вчитель, що надихнув на написання есе - Чоботар любов Володимирівна

Чому бути українкою — це моя суперсила?

Чому я пишаюся тим, що я українка? У чому незламність духу і сила української нації? Що я роблю заради Перемоги?За все своє чимале життя, людині притаманно пишатися багатьма речами. Іноді це може бути щось дуже просте та дрібне, а іноді щось велике та значне.  На сьогоднішній день, я пишаюся тим, що я українка! Ба більше, я вважаю, що це моя суперсила! Я рада, що народилася саме в цій прекрасній країні, тією людиною якою я зараз є. Ви можете запитати мене, чому ж саме я цим так сильно величаюся. Звісно, є багато причин для цього.

Перше, що я хочу зазначити — це наша солов’їна українська мова. Недаремно вона посідає друге місце за своєю дивовижністю та милозвучною красою. Українська мова — це найгарніша мова, яку я могла коли — не будь чути у своєму житті.

Друге — це звичайно наша багатостороння та різноманітна культура. Чого тільки коштує наш традиційний одяг, окрасою якого є вишиванка. Ще з давніх давен відомо, що кожен символ, який вишитий на вишиванці є дуже цінним та важливим. Він несе в собі певну ціль. Майже, на кожній сорочці мають бути присутні такі символи як: здоров’я, сила, життя, воля, перемога, віра та любов. Іншими словами їх можна назвати оберегом.

Втретє, звісно ж це наші традиційні свята. Кожне з них має свою власну історію виникнення та являється дуже цінним для українського народу. Мої найулюбленіші це — Свята Трійця, Великдень, а найголовніше Різдво Христове. Кожному з них притаманні свої звичаї. Наприклад, на Свят вечір має обов’язково стояти на столі дванадцять страв. А на Великдень неодмінно має бути пасхальний куліч.

Так, ми перейшли до української кухні, яка надзвичайно багата на смачні страви. Цукерочкою нашої кухні є червоний борщ з пампушками. Рецепт, якого є у кожній українській хаті. І передається він з покоління в покоління. Все це свідчить неабияк про багатство України. Саме це й зацікавлює туристів.

На мою думку, безперечно можна пишатися, але все ж таки я не зазначила найголовнішого. Люди. Саме люди та їх менталітет змушує мене пишатися, що я українка.

Щирість, хоробрість, милосердне серце, а найголовніше сила та незламність духу українського народу вразили увесь світ та продовжує вражати і по сьогоднішній день. А з повномаштабним вторгненням РФ в Україну, володіти такими якостями може здатись чимось надзвичайним і неможливим. Проте, як ви можете побачити нічого неможливого для українського народу не існує.

Навіть холодній та безжальній війні не вдалося зламати волю та мужність українців. Ні темні та холодні підвали, ні позбавлення води та світла не змогли знищити нашу незламність. Більше того ми і на далі готові боротися за свою свободу і майбутнє нашої держави, власне життя та життя наших дітей.

Сьогодні я намагаюся добре навчатися та опановувати нові знання. Розмовляти українською мовою, де б я не була і з ким. Допомога нашій армії стала для мене звичкою. І тут йдеться не тільки про гроші, важливою є будь-яка допомога. Головним аспектом під час війни є підтримка. Ми маємо бути разом та підтримувати один одного в такий важкий час. Треба завжди мислити позитивно і налаштовувати на позитив оточуючих. І я впевнена на сто відсотків, що крок за кроком ми дійдемо до Перемоги! Слава Україні! Героям Слава! Смерть ворогам!