Фатеєва Катерина, 10 клас, Комунальний заклад «Харківський ліцей № 163 Харківської міської ради» 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бондаренко Лариса Вікторівна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Майже тисячу днів тому я була звичайною семикласницею, яка переймалася через невиконане домашнє завдання та запізнення на тренування з танців. Я навіть подумати не могла, що через декілька днів зміниться життя всіх українців.  Двадцять четверте лютого я зустріла вдома. Близько п’ятої години  ранку я крізь сон почула вибухи. Та не надала цьому великого значення. Уже через деякий час мене розбудила мама зі словами, що почалася війна. Цей день я й досі чудово пам’ятаю.

Я не могла повірити, що міста моєї країни  знаходяться під ворожим обстрілом.

Близько тижня ми з родиною прожили вдома, у рідному Харкові. Проте обстріли  міста ставали все сильнішими. Нами було прийнято рішення переїхати на деякий час у заміський будинок, сподіваючись, що скоро повернемося до нашого міста. Місцеві допомагали переселенцям. Вони давали дрова, щоб можна було опалити будинок. У центрі села волонтери готували їжу. Українці показували свою незламність.

Через майже пів року життя за містом перед нами постало питання: повертатися в Харків чи їхати в інше місце.

Ситуація в рідному місті залишалася небезпечною, проте багато харків’ян уже поверталися додому. Після кількох днів роздумів наша родина вирішила їхати до Києва. Я вперше була в столиці, але я дуже полюбила місто з перших днів проживання.

Восени 2022 року країна-агресор почала обстрілювати об’єкти енергетичної інфраструктури. У багатьох містах почали вимикати електроенергію. Але й це не змогло зламати українців.

Під час блекаутів кожен мав можливість зарядити телефон у супермаркетах або кав’ярнях. Люди з газовими плитами допомагали готувати їжу сусідам, у яких не було такої можливості через відключення. Навесні 2023 року сум за рідним містом переміг, і ми повернулися до Харкова. Харків -це справжній приклад незламності.

Незважаючи на обстріли, місто продовжує жити, а харків’яни любити своє місто.

За цей час я дуже виросла і зрозуміла, що  наша нація незламна. Українці змогли показати свою міць з перших днів вторгнення, не здаються й зараз, боронячи рідну землю.