Мені 37 років. Маю чоловіка і п’ятирічну дитину. Ми проживали в місті Харкові. 

Вранці 24 лютого були удари по аеродромах та інших об’єктах. Було дуже страшно. Коли над нами літали ворожі літаки, переживала не тільки за себе, а й за дитину та рідних. Не розуміла, що робити. Коли неподалік від нас вибухнула ракета, ми виїхали в Полтаву. 

Ми їхали на власному авто. Пального не вистачало, були затори. Їхали наосліп, бо не мали родичів ніде, окрім Харкова. Зупинилися в Полтаві, оскільки вона недалеко від нашого рідного міста – можна провідувати батьків.

Я вважаю, що війна закінчитися в цьому році. Дуже чекаю на це. Думаю, що після нашої перемоги все буде добре.