"Недалеко від нас лунали вибухи – це були пуски ракет з літаків"

Приходько Максим

Учень 8 класу Дмитрівської гімназії Визирської сільської ради Одеського району Одеської області

Вчитель: Мусієнко Ірина Іванівна

 Есе на тему «Війна. Моя історія»

Холодного зимового ранку близько сьомої години ранку мене розбудила мама і повідомила, що почалася війна. Мама плакала, бо дуже була схвильована. Потім ми почули гучний звук – це був ворожий винищувач. Недалеко від нас лунали вибухи – це були пуски ракет з літаків. Було дуже страшно. Мене мама заспокоювала, казала, що все буде добре. 

Цього дня я мав іти до школи. Я був дуже розгублений та схвильований. Мені хотілося, щоб війна виявилася сном, але це було насправді.

У цей жахливий день мені здавалося, що я подорослішав на декілька років. Ми з мамою та бабусею не знали, що нам робити. Люди масово виїжджали з країни, тому мама почала збирати документи та валізи. Родичі нас заспокоювали, казали, що, може, все минеться, і до нас ворог не дійде. І ми вирішили залишитися у нашому маленькому, але без обстрілів, селі. 

Війна змінила життя моєї родини. Щодня лунають звуки сирени повітряної тривоги. Я перестав ходити до школи, на тренування з боксу, перестав бачитися з друзями.  Дуже страшно, коли над нашим будинком пролітають ворожі ракети. Приходиться використовувати правило чотирьох стін.  

Війна змінила багато наших планів. На щастя, мої рідні та друзі усі живі та здорові. При школі збудували укриття, і  я  продовжую ходити до школи, а мама на роботу.  

Війна – це горе і сльози, але ми віримо в нашу перемогу, в перемогу наших ЗСУ.