Мені 63 роки. Я з Марганця Дніпропетровської області. Пенсіонер. Жив спокійно, а зараз не знаю, куди дітися. Марганець артилерія обстрілює. Приїхав у Запоріжжя – сюди ракети прилітають.

Виїхав, коли вже неможливо було терпіти. Спочатку тільки здалеку було чутно вибухи, а потім – все ближче. Через річку – Запорізька атомна електростанція, захоплена росіянами. Тому страшно було залишатися. 

Мій будинок поки що цілий, а поряд є руйнування.

Труднощів більше емоційних, ніж фізичних. Отримую пенсію й гуманітарну допомогу. Мені всього вистачає, не голодую. А от що робити з емоціями – не знаю. У моїй голові не вкладається те, що робить росія. 

Хочеться, щоб швидше закінчилася війна і настав мир.