Мені 63 роки. Ми з чоловіком жили в селі Мала Токмачка Запорізької області. У березні виїхали до дітей у Запоріжжя, бо не могли витримувати обстріли - не знали, куди тікати від них. Найбільше боялися влучання в будинок. 

Війна застала мене в дорозі. Зранку 24 лютого я їхала в Оріхів по продукти. У Гуляйполі почула вибухи. Люди сказали, що почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну. Я не повірила. 

Поки були у селі, проблем з ліками і харчуванням не мали. Волонтери привозили гуманітарну допомогу. Вода була. 

Ми виїхали рейсовим автобусом. Багато речей не брали з собою – тільки найнеобхідніші. Вдома залишилися собаки та кури. Я їжджу годувати їх. У чоловіка стався інсульт. Зараз він лежить у лікарні.

Я вважаю, що війна закінчиться у березні 2024 року. Хочу дожити до перемоги.