Я привозив людям похилого віку з нашої вулиці їжу із соціальної їдальні, не звертаючи уваги на звуки вибухів. Але моя дружина не витримала життя під обстрілами й виїхала з Докучаєвська. А я залишився, тому що не можу кинути свій будинок і будинки інших на нашій вулиці. Люди виїхали, а я обходжу їх будинки, собак годую, дивлюся, щоб ніхто нічого не покрав.
У холодильнику в мене дуже скромний запас їжі. Хліб розтягую на чотири дні. А консерви залишаю на той випадок, якщо знову почнуться бої. Це мій недоторканний запас.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.