Я жила у Покровську. Коли розпочалися обстріли, стало дуже страшно. Я весь час чекала, що це незабаром закінчиться. Поки було терпимо, лишалася вдома. Але снаряди прилітали дедалі частіше.

Згодом не стало води та газу. Жити стало тяжко. Я отримувала гуманітарну допомогу, без неї було б дуже важко. У місті було багато зруйнованих будинків, вулиці змінювалися на очах.

Рік тому я виїхала. Залишатися вже було небезпечно. Нині Покровська вже немає, і це дуже боляче усвідомлювати.

Я просто чекаю на мир. Хочеться, щоби все це нарешті закінчилося.