Коли розпочалася війна, було дуже важко. Я йшла на роботу і почався обстріл. Ніхто не розумів, що відбувається. Я не думала, що Росія зважиться на повномасштабне вторгнення. Але росіяни почали бомбардувати всю Україну. Було дуже страшно, ніхто не знав, що робити. Спочатку я залишалася вдома. Сподівалася, що все це швидко скінчиться. Почалась окупація і виїхати було неможливо. Потім не стало газу, світла та води. Щодня ставало все гірше та гірше. Люди гинули, будинки руйнувалися. Летіли снаряди, ракети, стріляла важка артилерія. Це було дуже страшно. Щоночі, щодня лунали вибухи. Сидіти в укритті було небезпечно.

Я боялася, що може прилетіти туди. Тож я виїхала,  хоча не було готівки. 

Мені було дуже важко їхати. Дорога була через Росію, бо іншого виходу не було. Я б дуже хотіла повернутися додому. Сподіваюся, що Луганську область поновлять після закінчення війни. Хочу, щоб Україна перемогла, і в країні нарешті настав мир.