Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Богдана Кулаковська

«Не раз ми бачили, як падали снаряди»

переглядів: 878

Моя ясинуватська сім'я складається з тата, мами, мене та молодшої сестри. Тато працює на залізниці, мама теж; сестра ходить у дитячий садок, а я до школи.

До війни всі члени нашої родини любили проводити вихідні разом, ми ходили на дитячі майданчики й у магазини, провідували бабусь і дідусів та інших родичів. У будні дні, коли мама з татом були на роботі, я в школі, а сестра в садку, ми збиралися вечорами, вечеряли та розповідали, як минув день.

Але потім почалася війна, і ми виїхали до родичів. Коли стало тихіше, ми повернулися. Мир так і не настав, а наше життя кардинально змінилося. Не раз ми бачили, як падали снаряди в сусідні будинки й на сусідні вулиці.

Це було дуже страшно, але від війни не було куди діватися, через неї наша сім'я розпалася. Ми з мамою поїхали в Добропілля, а тато залишився стежити за будинком і вихованцями.

Зі страшних моментів найбільше мені запам'ятався один. Ми сиділи вдома і збиралися лягати спати, але раптом почали стріляти. Ми пішли в коридор і збиралися йти в підвал, але мама сказала, що не треба, і мала рацію, адже там, куди ми мали йти, посипалося скло. Якби ми пішли, невідомо, що було б з нами.

Настало літо, і я приїхала в табір «Сонячний». Щиро дякую Рінату Ахметову за те, що це літо я проводжу під мирним небом.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Ясинувата 2014 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій