Ми прокинулись від обстрілів 24 лютого і не повірили власним очам. Згодом почали бомбити аеродром, і ми зрозуміли, що прийшла війна. Міст підірвали - ми не могли дістатись міста, аби придбати продукти. Доводилось ходити пішки. Одного разу почався обстріл, а ми були з одного боку моста, діти – з іншого. Дуже тоді перелякались.
Ми не евакуювались. Зараз залишаємось вдома. Коли сиділи в підвалі, намагались розважити дітей та побороти стрес.
Хочу миру і світлого майбутнього для своїх дітей.
