Я жила з донькою на Північний Салтівці. Два тижні ми просиділи в підвалі. Я не знала, як виживати без підтримки. Коли почала літати російська авіація, я вирішила виїжджати.
Ми сиділи в підвалах та обіймали дітей, аби захистити від прильотів. Не знали, чи прилетить в наш будинок.
Нас вивезли знайомі. Я не могла взяти речі - була без нічого, тільки з дитиною на руках. Їхати було дуже страшно, але нам вдалося виїхати. У Полтаві в мене є рідні. Тут дуже радують люди: нас приймала жінка у кімнату безкоштовно. Згодом у квартиру нас пустив пожити дідусь. Зараз ми сплачуємо лише за комуналку.
Зараз Салтівка зруйнована, але ми хочемо повернутись додому. Життя продовжується, і іншого виходу у нас немає. Майбутнє я бачу мирним та світлим.
