Я переїхав з Луганська до Кремінної. Думав, що почав життя заново. Було незрозуміло, на що очікувати. У перший день війни було страшно. Не думав, що переживу знову обстріли. У місті почалась паніка, все відразу зачинилось. Виїхати було важко, але треба було рятувати дітей. Третього березня ми виїхали до Дніпра. 

Мене підтримували друзі. Всі були на зв’язку. У Дніпрі допомагали місцеві та волонтери: надавали одяг, підтримували психологічно. Зараз я чекаю тільки миру. Дуже хочу, щоб Донбас залишися в Україні.