Війна застала мене в Лисичанську. Там почались обстріли у перші дні війни. Нічого не працювало, снаряди і ракети постійно летіли і летіли. Росіяни розбомбили всі комунікації. У місто привозили гуманітарну допомогу. День і ніч я сиділа в підвалі. Зі мною були онучки. Через довгий час у темряві їм потім було боляче дивитись на сонце. Я чекала до останнього. Евакуації вже не було.

Мене вивіз хлопчина на машині. Дорогою я бачила згоріли машини на околицях. Скрізь тривали обстріли. 

Я приїхала до Дніпра. Спочатку жила в шелтері, зараз знімаю квартиру. Я чекаю тільки миру. Дуже хочу повернутись додому.