У Соледарі була справжня гуманітарна катастрофа. Місто стало прифронтовим після початку війни. Не було води, світла й газу. Обстріли були весь час. Мене вивіз чоловік, а сам повернувся, бо вдома була робота. Після знищення міста, звісно, він також виїхав. 

Я все залишила в Соледарі. Досі не можу цього усвідомити. Від поганих думок  мене рятує робота. Сподіваюсь, що у майбутньому війна закінчиться, а я повернусь в рідне місто. Ми обов’язково відбудуємо Соледар. Він буде кращим, ніж раніше.