Я був вдома, працював у полі, готував землю під посів. Потім побачив два вертольоти, росіяни почали заходити до села колонами. До мене приїжджали, забрали КамАЗ. Джип теж хотіли забрати, але я його поламав. Сім’я виїхала раніше, а я залишався з сином 12 років. 

Не було ні води, ні світла, ні хліба. Воду брали з криниці. Хліба останній тиждень взагалі не було, їсти було мало — навіть свиню довелося зарізати.

Окупанти у мене забирали техніку, в груди ставили автомати, по хаті ходили й шукали дітей. Було дуже страшно.

Коли ми виїжджали з сином, росіяни нас перевіряли, дивилися телефони, оглядали. 

Зараз син зі мною, а сім’я поки за кордоном. Я вірю, що ми переможемо. Україна поверне всі свої землі. Це не станеться швидко, але я точно знаю — правда на нашому боці.