«Не було ні води, ні світла, «Градом» вбило сестру чоловіка»

Що означає для вас війна?

Війна – це дуже-дуже страшно. Війна – це втрати близьких людей. Родичі пороз’їжджалися.

Коли для вас почалася війна? Пам’ятаєте про цей день?

Звичайно, у 2014 році.

Що для вас стало початком війни? Є якийсь момент, день?

Так воно якось все швидко почалося, почали стріляти. У 2014 році ми поїхали на деякий час, тому що за дітей побоялися. Потім повернулися, не було ні води, ні світла. Якось періодично давали нам світло, воду.

У 2015 році у чоловіка вбило сестру - «Град», пряме влучання. Після цього моменту ми теж поїхали ненадовго. Жили в Західній Україні, у Хмельницькій області. Усе добре, але вдома краще. Повернулися додому. Ще були обстріли й потрапляла сама під обстріли. І, слава Богу, що все обійшлося.

Тобто вам доводилося бачити військові дії на власні очі?

Так-так, я під мінометний обстріл, буквально дві хвилини, мало не потрапила. І під автоматну чергу потрапляла.

Як проходили переїзди ваші? Складно з дітьми?

У мене чоловік був у відрядженні в цей час. Ми поїхали до нього. Складно, звичайно, тоді саме електрички останній раз ходили. А потім добиралися перекладними з двома дітьми. Складно, звичайно.

Які зміни принесла війна у ваше життя? Були проблеми з водою, їжею?

Безпека – це перш за все. Боїшся за дітей. Зараз теж буває обстрілюють, толком ні вийти, ні погуляти нормально. Страшно, що в мене дитина в садку, інша дитина у школі. І ще в мене манюня вдома зі мною. З роботою складно, чоловік вже то у відрядженнях, то їде, то повертається, на завод до нас влаштувався, зарплата маленька, але ж у нас четверо дітей. І ось доводиться знову по відрядженнях.

Ви отримували гуманітарну допомогу?

Отримувати я почала її у 2017 році, коли народила третю дитину, отримувала від Ріната Ахметова. І коли ходила вагітна, раз отримувала.