Якраз перед війною син зламав ногу, йому наклали гіпс. Коли всі тікали в паніці, а він не міг вийти з хати, хоч і був страх, а мусив залишатись на місці. І знав, що війна, але нікуди не було можливості тікати. Тому були свідками вибухів і прильотів.

Найважче - це страх та паніка, і переживання за рідних та близьких.

Ми робили запаси їжі та води, купляли необхідні медикаменти.