Якраз перед війною син зламав ногу, йому наклали гіпс. Коли всі тікали в паніці, а він не міг вийти з хати, хоч і був страх, а мусив залишатись на місці. І знав, що війна, але нікуди не було можливості тікати. Тому були свідками вибухів і прильотів.
Найважче - це страх та паніка, і переживання за рідних та близьких.
Ми робили запаси їжі та води, купляли необхідні медикаменти.
