Окупанти і колаборанти зробили життя в окупованому місті нестерпним для корінних мешканців

Ми спали в нашому місті Херсоні. Почули вибухи, а глянувши у вікно, побачили чорний дим  в стороні Чорнобаївки. А ще - літаючу ворожу техніку. 

Найбільші труднощі, з якими ми стикнулись з самого початку війни - життя в окупації понад трьох місяців, нестача ліків, продуктів, хліба. Й те, що не можна нікому казати про свою проукраїнську позицію. Я хворію на астму, тому мушу приймати ліки, а їх на другий день війни вже не було в аптеках. Доводилось шукати, хто би міг привезти з неокупованої території.

Подія, яка змусила мою сім’ю поїхати з рідного міста - це коли вночі приїхали російські солдати під будинок і пробивали тепловізорами, де є люди.

Ми не знали, навіщо вони це роблять, тому вдяглися і чекали, що нас змусять піти з будинку. Але згодом вони поїхали, а ми покинули своє житло. В окупації залишились мій батько і батько чоловіка, і ми дуже за них переживаємо.