Сусід сповістив про початок війни, увімкнула телевізор і дві доби знаходилась у прострації та сльозах. Найважче не жити вдома, чути, що "понаїхали" та байдужість. Під час війни втратила роботу, ті кошти, що маємо зараз не вистачає. Немає роботи, те що пропонують нема фізичних сил, планую заробляти гроші швейними виробами. Психологічно важко, що не бучу дітей та онуків. Про покинутий дім нагадує чашка з написом "Віра, надія, любов".