Початок війни у Харкові був жахливим – вибухи не вщухали. 

Найбільші труднощі – це мій психологічний стан. Було відчуття сильного страху, що щось прилетить у будинок.

У перші дні війни – паніка, у магазинах – черги. Бували такі дні, коли навіть звичайного батону не було.

Нас обстрілювали з артилерії: в десяти метрах від мого дому впав снаряд, в квартирах вилетіли вікна. Але було таке відчуття, що прилетіло в сам будинок.

Тоді я прийняла рішення виїхати з міста. Батьки залишились у Харкові. Я поїхала у Ромни, в Сумську область, до знайомих. Вони запросили пожити у них, поки ситуація у Харкові не покращиться.

Я дуже сподіваюсь, що війна скоро закінчиться Перемогою України. Будемо сподіватися, що це станеться до літа. Вірю, що майбутнє буде щасливим.