Через війну ми були вимушені покинути домівку. Син дуже боявся вибухів, з часом почалися неврологічні розлади. Довго адаптувався до нового життя. Гуманітарної катастрофи, як такої не було, але перший час після переїзду було дуже важко. Найважче і найстрашніше було чути вибухи і не показувати дитині, що мені теж дуже страшно.