Я студент. До початку війни навчався у Харкові. Потім виїжджав на західну Україну, пізніше повернувся до рідної Охтирки.

У перший день війни я був з товаришем. Ми почули сильний вибух, перейшли у підвал. Чули звуки РСЗВ. Старалися відволікатися від страшних думок.

Коли я приїхав додому і побачив розбомблену мерію, будинки, мене це дико напружило. Казарма була п’ятиповерхова, а тепер спорожніла.

Найважче для мене – це подолати страх. Рятує від депресії навчання і близькі люди. Не уявляю, коли війна скінчиться. Для цього мають зійтись багато чинників.