Я з Херсону. Батьки залишились на окупованій території, а я виїхала.

Війна застала мене вдома у Херсоні. Я працювала, тепер продовжую працювати дистанційно. 

Найважче було виїхати із рідного дому без можливості повернутися назад. І коли буде така можливість, невідомо. 

На окупованій території часто відчувається нестача продуктів харчування або відсутність комунікацій. Мої батьки тепер мають ці проблеми. Батько втратив роботу, у нього немає прибутку. Їм важко виживати.

Війна розкидала нас по різних місцях: бабуся в одному місті, я - в іншому, батьки вдома. Намагаємося підтримувати одне одного, але поки це вдається лише на словах.

Я домовилась про евакуацію за гроші з перевізником. Було страшно виїжджати через російські блокпости. 

Психологічні труднощі потрібно долати, тому що іншого вибору особливо немає. 

Я живу тут і тепер, не зазираючи далеко у майбутнє.