Перші дні війни ховались у підвалі від обстрілів, згодом виїхали до Запоріжжя. Там також чули сирени та вибухи. Через деякий час дізнались, що наше житло частково зруйноване. Дуже тяжко усвідомлювати, що повертатись нікуди, адже там кожного дня йдуть обстріли, а руйнування все більші. Після жовтневих подій у Запоріжжі ми виїхали до іншої області, бо дуже було страшно.

Найважче було покинути рідний дім, потім дізнатись, що він частково зруйнований, та обстріли.

Була нестача води, тепла, світла.