Юлія Анатоліївна не виїжджала з Охтирки – живе в постійному страху під обстрілами

Я з Охтирки Сумської області. Життя було звичайне, мирне. 

А потім по у нас по вулиці танки поїхали і вибухи стало чути. Найважче було, коли бомбили. До 28 березня обстрілювали постійно. Це такий був страх! 

Війна – це повний шок, і щодня він триває. У нас досі по кордонах бомблять, нам страшно.

Комусь довелося виїхати, хтось підтримує наших ворогів – з ними ми припинили спілкування. 

Нам допомагали гуманітарні організації – постійно щось виділяли. Фонд Ріната Ахметова харчування видавав, ліками нам допомагали. 

Приємно вражають люди. Стали кращі в спілкуванні і в ставленні один до одного. 

Я не знаю, коли може ця війна скінчитись. Аби всі живі були і мир настав, а всі інші труднощі можна подолати.