Юлія Анатоліївна не виїжджала з Охтирки – живе в постійному страху під обстрілами
Я з Охтирки Сумської області. Життя було звичайне, мирне.
А потім по у нас по вулиці танки поїхали і вибухи стало чути. Найважче було, коли бомбили. До 28 березня обстрілювали постійно. Це такий був страх!
Війна – це повний шок, і щодня він триває. У нас досі по кордонах бомблять, нам страшно.
Комусь довелося виїхати, хтось підтримує наших ворогів – з ними ми припинили спілкування.
Нам допомагали гуманітарні організації – постійно щось виділяли. Фонд Ріната Ахметова харчування видавав, ліками нам допомагали.
Приємно вражають люди. Стали кращі в спілкуванні і в ставленні один до одного.
Я не знаю, коли може ця війна скінчитись. Аби всі живі були і мир настав, а всі інші труднощі можна подолати.
