Важкі пригоди чекали на родину киянки при виїзді з України: зокрема, неприємно вразило ставлення оточуючих до її чоловіка

Ми живемо на виїзді з Києва, на Житомирській трасі. Коли там почали підривати мости й ставити барикади, ми вирішили рушити на захід країни. Найстрашнішим для мене було виїхати з Києва потягом із дітьми та чоловіком з інвалідністю.

Справа у тому, що в жоден евакуаційний поїзд неможливо було сісти.

Спочатку ми хотіли їхати до рідних в Івано-Франківськ, та вдалося сісти лише в потяг до Львова. Після того, як аеропорт у Франківську розбомбили, ми вже трошки перепочили і вирішили їхати до Польщі. 

Нажаль, львівські чиновники нас неправильно зорієнтували. Вони сказали, що чоловікам з інвалідністю не потрібне відкріплення від військкомату. Але на практиці це виявилось неправдою.

На кордоні чоловіка не пропустили, незважаючи на інвалідність. Тому ми відправили дітей самих до Польщі (у них не було сили повертатися назад, після п'ятигодинної черги на кордоні), а самі були змушені на інвалідному візку повертатися.

Потім було повторне проходження кордону і пошуки дітей у Польщі. На щастя, все закінчилось добре, діти швидко знайшлися. А далі був квест з пошуком житла, але тут все склалося найкращим чином.  

Після всіх випробувань чоловік знову потрапив до лікарні у Польщі. Він хворів і до цього всього, а тут ще цей переїзд... Все це зробило свою справу. А ще варто згадати про «допомогу» львівських таксистів, які запевнили, що довезуть до кордону, натомсіть висадили посеред поля, за 20 км до митниці.

Багато чого поганого було, але були й хороші моменти. Коли ми поверталися з кордону серед ночі й не знали, що робити, нас підібрали волонтери з Нововолинська.

Чужі люди обігріли й дали нічліг у церкві. Також був польський таксист, який возив нас по гуманітарним центрам і допоміг знайти дітей майже безкоштовно. А потім серед ночі допоміг заїхати в готель. Волонтери з Норвегії допомогли орендувати квартиру і навіть пропонували летіти до їхньої країни.

В мене є віддалена робота в ІТ-компанії, тому дохід якийсь є. Я не планую змінювати професію. 

Про минуле мені дуже сильно нагадують ключі від домівки, в якій ми не були майже пів року.