Моя донька Варя любить малювати та займається комп'ютерною графікою. Для неї це спосіб висловити свої думки й переживання, коли словами зробити це складно. Вона любить працювати в команді, обговорювати ідеї, створювати нові проєкти й доводити їх до результату.

Варя бере активну участь у волонтерських ініціативах. Вона допомагала організовувати заходи для дітей в «Арсеналі ідей», створюючи для них теплу та дружню атмосферу. Для неї це особливо важливо, адже вона добре знає, наскільки цінною є підтримка у важкі часи. Також донька бере участь у всеукраїнських освітніх проєктах. Нещодавно її команда стала фіналістом конкурсу «Сміливість бути. Бізнес ідеї 3.0», увійшла до топ-20 серед 269 команд і представила свій проєкт у Львові.

Найбільша мрія Варі - повернутися до рідної громади після деокупації та побачити, як вона знову оживає. Вона хоче не просто повернутися додому, а стати частиною відбудови, використати свої знання, досвід та ідеї, щоб зробити рідне місто кращим для людей.

Її надихає командна робота та створення нових проєктів. Водночас вона дуже болісно сприймає неповагу до особистих кордонів і людей, які не вміють чути чужу думку.

На початку повномасштабної війни Варя пережила активні бойові дії у рідному Сєвєродонецьку. Майже місяць ми жили під постійними обстрілами, а потім були змушені рятуватися через так званий зелений коридор. Уже пізніше ми дізналися, що того самого дня на трасі Лисичанськ - Бахмут інші автомобілі потрапили під обстріл. Усвідомлення того, наскільки небезпечним був наш шлях, прийшло вже після евакуації.

Після виїзду ми ще довго не мали власного дому. Спочатку жили два тижні в Летичеві, потім майже два місяці в Теребовлі, постійно пристосовуючись до нових умов і намагаючись знайти хоч якусь стабільність. Згодом переїхали до Києва, де почали поступово відновлювати своє життя.

Попри всі пережиті випробування, війна не зламала Варю. Вона стала сильнішою, навчилася цінувати безпеку, підтримку людей і силу єдності. Найбільше я хочу, щоб одного дня вона змогла повернутися додому - не до міста, зруйнованого війною, а до громади, яка знову живе, розвивається і дарує своїм дітям майбутнє.