Я жила в Мелітополі. В перший день війни почула, як обстрілюють аеродром. Не могла зрозуміти, що сталося. Як могла статися війна?

У місті закрили магазини, не було світла, води та опалення. Серед населення була страшна паніка. Люди не знали, чого очікувати. Найбільше мене шокувала загроза голоду, тому з родиною вирішила виїжджати. 

Коли евакуювались, я бачила нерозірвані снаряди, на дорозі стояли погорілі машини. Картина перед очима була жахливою.

Зараз я живу в Запоріжжі у доньки, а чоловік залишився вдома. Кожного дня хвилююсь за нього. Від нервового зриву мене рятують пігулки. Що буде далі, я не знаю. Планів на майбутнє не будую.