Коли не було війни, я гуляв з моїми друзями, які зараз поїхали в інші міста. Потім почалася війна – почалися обстріли. Почали гинути люди: дорослі, діти й люди похилого віку. Коли почалася війна, усе життя пролетіло перед очима.

Змінилося життя, тому що почалися обстріли. Я бачив, як діти, люди похилого віку і дорослі плакали через втрату близьких, друзів і даху над головою.

Моя хрещена Таня живе на Петрівці, де тривають запеклі бої. Їй у поріг прилетів снаряд від «Граду». Найстрашніші моменти були у 2014-2015-2016-2017 роках.

Один з них був 2014 року.  Коли захоплювали смт Старобешеве. Ми їхали й чули гучні вибухи та свист. Мій дідусь доїхав до середини селища і розвернувся, тому що відчув, що ми могли не доїхати додому.

Дорогою ми бачили стару бабусю, яка плакала біля свого розбитого та спаленого будинку. Вона стояла із собакою. Дорогою до селища ми бачили підірвані БТРи.

Коли били по Донецьку з авіавійськ, того дня загинуло багато людей і дітей.

Моя мама потрапляла під обстріл на ринку «Сокіл». Багато було пролито крові на Донбасі.

Ще були випадки, коли були обстріли. Було захоплення МВС, а ми живемо біля нього. Дуже сильно стріляли з автоматів, зеніток і з РПГ. І ще, коли почалася війна, деякі мої друзі поїхали до Києва та в інші країни. Я сумую за ними дуже сильно.

Ми звернулися до Гуманітарного Штабу, тому що дізналися про «Мирне літо – Дітям Донбасу» від друзів. І захотіли поїхати в цей табір. Рінату Ахметову щиро дякую за велику допомогу.