Мій син захоплюється футболом та грою на гітарі. Його найбільше надихають тренування, а кожна поразка стає справжнім випробуванням. Зараз він має одну велику мрію - нарешті побувати у таборі, щоб хоч на трохи відволіктися від того, що нам довелося пережити.

Наше життя змінилося повністю. Нам довелося залишити все: свій дім, роботу, школу, друзів та рідних. На новому місці доводиться звикати до всього чужого - нова школа, нові вчителі, болісний пошук нових друзів. Постійні обстріли та невідомість стали нашою новою реальністю.

Найстрашнішим у моїй пам'яті залишиться день, коли окупанти прорвали кордон, зайшли в наш район і почали стріляти навкруги. Але справжній жах - це літаки. Вони вилітали по 3-6 штук одночасно і просто скидували бомби на наше місто. Цей страх неможливо забути, він тепер завжди з нами.