Коли почалася війна, я була в декретній відпустці. 24 лютого прокинулась від вибухів. Поряд з нами розривалися снаряди. У місті була паніка, на заправках – черги.

У перший день чоловік вивіз мене з дитиною. Ми їхали в нікуди. Вирішили зупинитись у Дніпрі. Тут також обстрілюють житлові будинки. Найстрашніше, що гине мирне населення.

Кожного дня мене шокують обстріли в Україні. Мої батьки зараз живуть на окупованій території, я підтримую з ними зв'язок.

Вірю, що війна скоро закінчиться і я повернусь додому.