Я пенсіонер. Жив у Бахмутському районі, працював у міліції. Двадцять четвертий рік на пенсії.
У нас у лісі стояли військові. 24 лютого помітив там якусь активність. Люди сказали, що розпочалася повномасштабна війна. Спочатку не повірив, а потім по телебаченню побачив, що коїться по всій країні.
Ми не збиралися виїжджати з нашого селища, аж поки зятю вибухом не відірвало руку і ногу. Найстрашніше було не вмерти, а залишитися інвалідом. Після цієї події вирішили виїхати. Їхали своїм авто. У травні було ще складно з бензином і були поломки в дорозі. Головне, що доїхали.
Найважче було покинути дім, господарство - те, що все життя наживали.
Нам пощастило, що ми потрапили до хороших людей у Жовті Води. Платимо тільки за комунальні послуги. Отримуємо гуманітарну допомогу. Тяжкувато, але жити можна.
У мене великі проблеми зі здоров'ям, але духом не падаємо. Важливо, щоб у дітей і онуків усе було добре.
