24 лютого мав бути для Софії звичайним шкільним днем, та вже зранку вона почула про початок війни. Першу ніч разом з батьками провела в підвалі, не розуміючи, як жити далі. Спершу родина залишалася в Києві, але після влучання поруч виїхала до Чернівців. Повернулися одразу після звільнення Київщини – бо неможливо все життя лише боятися й ховатися. Та навіть тепер, коли уламок «шахеда» впав неподалік, дівчина відчула, що стала надто чутливою до гучних звуків. Усе, про що вона мріє, - це мирне життя без втрат та тривог.