У перший день війни я був вдома у Слов’янську. У місті почалися масовані обстріли, я вимушений був евакуювати родину. Розлука з дітьми мені дається дуже важко.

Найстрашніше для мене – смерті дітей, які гинуть під час обстрілів.

Я бачив на власні очі, як рятувальник діставав з-під завалів зруйнованого будинку дитину, і до останнього сподівався, що вона виживе.

Згодом медики швидкої повідомили, що дитина померла. Я ніколи не забуду розгублений та абсолютно пустий погляд рятувальника.

Я сподіваюсь, що смерті людей скоро припиняться та настане мир.