Запам'ятала перший день вторгнення тим, що прокинулась від гучних вибухів приблизно о 05:00 ранку. Довелось виїхати зі свого міста, через те, що люди почали розкуплять усе, що бачили в усіх магазинах. На момент виїзду була четвертому місяці вагітності, ми ледве знайшли житло, щоб переночувати. Потім довелось винаймати дороге житло. Грошей не вистачало ні на їжу, ні на ліки, ні на наступні місяці оплати житла, але ми не здавалися. Намагалися зробити усе, аби прожити. Не живу зі своєю родиною. Роботи зараз в мене немає, я знаходжусь у декреті. В мене залишився шрам на руці, через те що коли ми виїжджали зі свого міста, я намагалася забрати з собою свого кота, а він мене дуже сильно подряпав.